Каннабис планчик Канабис Канабис ГИДРОПОН Саратов

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Привет, братюни и сестренки! Сегодня я расскажу вам историю, как я купил шишки марихуаны и отправился обдолбанным в школу на уроки. Чисто, чтобы повеселиться и отдохнуть от серых будней. Закладки были готовы, и я взял с собой своего верного товарища - коксика, чтобы придать этому дню еще больше остроты. Дело было так. Закатывая очередной крупный дайджест, я решил припариваться перед школой. Ведь кто сказал, что учеба и веселье должны быть раздельными вещами? Так что, в тот день я приварил кайфа на всю программу. Поужинав пиццей со своей бандой, мы отправились на нашу постоянную точку сбыта. Это была уютная квартира еще более обдолбанного товарища, где всегда были качественные товары. Мы потратили немало денег, чтобы купить хороший грейд, чтобы остаться удовлетворенными. Вернувшись домой, я начал приготовления. Через секунды все уже было готово к употреблению. Я спустился вниз и взял свою удобную мульку эфедрон, которую всегда ношу с собой. Нет ничего лучше, чем залипнуть на приятную музыку и просто наслаждаться жизнью. Пара хороших затяжек и я уже чувствую, как без б ощущаю двойной балл вдохновения. Мне кажется, что я могу все сделать. И конечно же, меня уже начали клонить - галлюциногенный эффект на высоте. Но, несмотря на все это, я решил, что необходимо идти в школу. В сущности, я был настроен так, что даже учеба казалась одной из самых уютных вещей, которые могли меня окружать. Мне было все равно на физику, математику и географию. Я был готов к отправиться в бой. Когда я зашел в холл школы, все вокруг меня стало ярче. Уронив свою рюкзак, я взял свой дневник и направился прямиком в класс. Мой учитель по истории сразу заметил, что что-то происходит, но он не смог понять, что именно. На уроках я стал ловить себя на мыслях о приятном, в то время как весь класс пристально смотрел на меня, но я был слишком обдолбанным, чтобы это заметить. Я наблюдал, как слова учителя становились все более абстрактными и малозначимыми. Вместо того, чтобы думать о дате Второй Мировой войны, я представлял себе, как я бы выглядел в футболке с изображением своей любимой группы. Уроки проходили один за другим, а я продолжал гамать в своей голове. В голове все смешалось, и я не мог разобраться, где реальность, а где фантазия. Прикольно, чувак! - думал я, не отрываясь от своих мыслей. Когда звонок прозвучал, чтобы обозначить конец последнего урока, я был радостен, что это все закончилось. Я вышел из класса, почувствовав благодарность к судьбе, что я такой крутой и могу испытывать эти невероятные ощущения. По дороге домой я попал в необычное приключение. Проходя мимо галереи, я увидел на витрине красивую картину. Блестящие цвета и непонятные формы заинтриговали меня. Я зашел внутрь и начал разглядывать каждую деталь. Чувство времени и пространства исчезло, и я остался один на один с этим произведением искусства. Когда я вернулся домой, я понял, что этот день стал для меня настоящим приключением. Я был обдолбанным, но счастливым. Эти шишки марихуаны подарили мне неповторимые эмоции и уникальный опыт. Так что, ребята, не бойтесь экспериментировать и находить свои способы веселиться. Но не забывайте, что все должно быть в рамках разумного. Учеба - это важно, и мы можем совмещать веселье и знания! Stay high!